Як зрозуміти, що це для мене?
Коли читаєш — і щось у грудях здригається. Коли слова торкаються того, про що ти мовчала роками. Коли відчуваєш: ось воно, моє.
Це не для тих, хто шукає швидкого полегшення. Не для тих, хто чекає, що хтось інший зніме біль замість них.
Це для тих, хто готовий іти вглиб. Хто чує заклик повернутися до себе — до тіла, до кореня, до того, що живе під словами.
Якщо твоє тіло вже давно говорить, а ти не слухаєш — ти впізнаєш це тут. Якщо втомилася тікати — впізнаєш. Якщо пам’ятаєш себе іншою, до того як навчилася мовчати — це твоє.
Не думка вирішує. Вирішує те, що відгукується всередині, як давно забута пісня.